Цими вихідними побувала на дводенному тренінгу від
Інститут розвитку регіональної преси на тему
«Редакційні стандарти та правові аспекти висвітлення виборів». Розповідали нам про зміни у законодавстві про вибори Президента порівняно з 2004 роком, про різницю між передвиборною агітацією та політичною рекламою, обмеженнями, які існують для ЗМІ у період виборів, процедуру оскарження дій/бездіяльності ЗМІ, відповідальність за порушення виборчого законодавства, словом багато всякого корисного та цікавого. Всі лектори - фахівці своєї справи: починаючи від медіаюристки
Тетяни Голубокої, членкині Асоціації медіа-юристів, та
Ніни Кур’яти-Стасів, головного редактора Інтернет-газети "СЕЙЧАС", яка, до речі, запустила проект "
Вибори-2010", і закінчуючи
Лукасом Ліпінскі, редактором "Газети Виборчої" (Польща).
Тренінг вийшов чудовий, інформативний та ефективний, на відміну від
попередніх :) Тому в цілому я задоволена, навіть дуже. Та є одне "
але". Все, про що нам розповідали - всі ті "
як має бути" (законодавство) і "
як може бути" (польський досвід) - на жаль, настільки далекі від нашої реальності, що стає просто сумно. Коли Лукас розповідав, як там у них у Польщі все це робиться, адже по суті вся "Газета виборча" (і це випливає з назви) створена спеціально для висвітлення виборів до, під час і після, хотілося переїхати туди і побути нормальним та повноцінним журналістом у цивілізованій країні. Це звучало як заповітна, однак недосяжна мрія - мрія про справжню журналістику, таку, про яку читав в університеті у підручниках і за яку обрав свій фах, яка живе у серці та в яку вже майже перестав вірити розум. Адже реальність - реальність мого міста і місцевої преси, яка обслуговує виключно інтереси власників - перекреслює будь-які мрії про високі редакційні стандарти та свободу слова, об'єктивність та незаангажованість, чесність та правдивість. І часом справді хочеться поїхати звідси, ага, до Європи, де все це вже давно є, а в глибині душі розумієш, що ще більше хочеться зробити таку саму Європу тут, у рідній країні...